"ВИШИВКА ОЛІЙНИМИ ФАРБАМИ НА ПОЛОТНІ"

               (ДО 120-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ КАТЕРИНИ БІЛОКУР) 

Картини українки Катерини Білокур відомі не тільки українцям, а й поціновувачам мистецтва зі всього світу. Її творчістю захоплювався сам Пабло Пікассо. Побачивши «наївне мистецтво» Катерини Білокур на паризькій виставці, він сказав: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!».

Катерина Білокур народилася 7 грудня у 1900 році на Полтавщині, нині Київська область. 

          Є представницею так званого “наївного мистецтва” — групи художників, що не здобули академічної освіти, проте стали частиною загального художнього мистецтва.       Самотужки й послідовно вона проникає в складний творчий процес, відкриваючи для себе таємниці техніки. Білокур не робила ескізів до своїх картин і не писала етюдів, і навіть не наносила на полотно контуру майбутньої композиції. По зафарбованому полю вона відразу ж писала деталь за деталлю, у відповідності до задуму. Цей прийом, властивий всім народним майстрам і недосяжний для художників професійного станкового живопису. Малювала картини не в приміщенні, а на повітрі, весь час переносячи мольберт з місця на місце. Так поволі заповнювалося все полотно  з натури мотивами у відповідності до заздалегідь продуманої до деталей композиції.

Перші картини Катерина писала саморобними фарбами, які сама вичавлювала з калини, бузини, цибулі. Пензлі теж робила сама – з коров'ячої вовни, шерсті котів, вишневих гілочок і жерсті від консервних банок. Один з таких був тонким, як голка. Замість розріджувача брала лляну олію. У неї не було посібників з малювання, вона не читала спеціальну літературу – вчилася малювати сама, спостерігаючи за природою, розпитуючи сільських малярів.

Вона дуже любила ультрамарин і синій кобальт – найвдаліші та чисельніші картини написані саме у цих відтінках. Найбільше Катерина малювала квіти. Три жоржини могла виводити тижнями, виписувала кожну прожилку на пелюстці. За цю детальність,  її манеру часто називають «вишивкою олійними фарбами на полотні». 

У 49 років художницю, яка не мала жодної освіти, прийняли до Спілки художників України. А ще через п’ять років три її картини «Цар-Колос», «Берізка» і «Колгоспне поле» були включені до експозиції радянського мистецтва на Міжнародній виставці в Парижі.

У творчому спадку Катерини Білокур нараховують, за одними даними, понад 80, за іншими,  близько 120 картин. На більшості з них – різнобарвні квіти. Понад 40 її робіт зберігаються у Музеї декоративного мистецтва на території Києво-Печерської лаври, дві – в Музеї-квартирі Павла Тичини в столиці, решта – в Яготинському історичному музеї на Київщині.

У 2000 році на честь Катерини Білокур викарбувано пам'ятну монету. За мотивами її творчості знімали стрічки, ставили вистави і навіть два балети.

          Шановні керівники! 

З метою ознайомлення з видатними представниками українського народного мистецтва рекомендую провести 

7-8 грудня бесіди по групах, з використанням ілюстративного матеріалу, за темою 

                    "НАЇВНЕ МИСТЕЦТВО КАТЕРИНИ БІЛОКУР".