30 березня - ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ОЛІВЦЯ
Олівці використовують
як художню приналежність і знаряддя письма, іграшки
та інструменти, реквізит та навіть колекційні об'єкти.
А винайшов олівець чеський архітектор і промисловець
Йозеф Гартмут . У 1878 році він зайнявся виробництвом фарфору та отримав
замовлення на виготовлення невеличких тигель ( щось на кшталт чашки) для
хіміків. Якось він випадкову розбив один тигель і випадково черепком провів по
паперу. На папері лишився слід. Цей день в історії і став днем народження
звичайного олівця, а чех Йозеф Гартмут став першим фабрикантом, який
почав виготовляти олівці на промисловій основі. Перший олівець Йозеф Гартмут
випустив у 1889р. На всесвітній виставці в Парижі, через одинадцять років після
випуску першого олівця, олівцям Йозеф Гартмута бала присуджена золота медаль,.
За останні 120 років
технологія виробництва майже не змінилася. Удосконалювалися лише стандарти й
механізми для виготовлення стрижнів і дерев'яних дощечок. Основні складники при
виготовленні стрижнів — очищений графітовий порошок та каолін. Твердість залежить від
співвідношення їх часток. Чим більше графіту — тим м'якший стрижень.
Найтвердіший олівець містить приблизно 20 % графіту, найм'якший — до
90 %.
Вісім цікавих фактів про
олівці
Графіт —
матеріал, який використовується для стрижня в дерев’яних олівцях, було відкрито
у XVII сторіччі. Після бурі, що вивернула дерева з корінням,
англійські пастухи знайшли в землі темну масу, яку прийняли за вугілля, яке, на
жаль, не вдалось підпалити. Але вони помітили, що нова речовина залишає сліди
на предметах, тому почали мітити нею своїх овець. Згодом вони виробляли з них
тонкі палички з гострими кінцями, які використовували для малювання.Так
почалась історія сучасних графітних олівців.
Коли графіт було заборонено вивозити з Англії в континентальну Європу і ціна на
нього виросла, до нього почали додавати глину та запікати суміш в печі. В
залежності від частки глини, нова речовина мала різну твердість. Тоді й почали
випускати різні види олівців.
Кольорові олівці були винайдені в 1820 році, коли до графіту додали каолін (спеціальну масу з крейди
та клею), а також барвники.
Шестигранна форма була запропонована в 1851 році графом Лотар фон Фабер-Кастелем, за сумісництвом
володарем фабрики з виготовлення олівців Faber-Castell,
який помітив, що круглі приладдя котяться з нахилених поверхонь. Шестигранна
форма досі є популярною.
Існують також трикутні та овальні форми. Останні називаються столярними, адже вони надійно
тримаються за вухом.
Олівцями можна користуватись під водою та при відсутності
гравітації, у той час як НАСА
вклала декілька мільйонів доларів у розробку ручки, якою можна було б
користуватись в космосі.
Кількість кольорових олівців в наборах зазвичай дорівнює
12, або є кратним цьому числу,
відповідно до міжнародної шкали відтінків Pantone.
Простий олівець з показником твердості HB довжиною 17,5 см може намалювати лінію довжиною 56 к або щоб написати
45 тис. слів. Втім, немає ніде підтвердження, що цей факт хтось
перевірив на практиці.
А в продовження
теми олівців – радимо прочитати дотепну книжку
Дейволта ДРЮ «День, коли олівці втекли » - історію про те, як від хлопчика
Дункана втекли його кольорові олівці.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/visim-tsikavykh-faktiv-pro-olivtsi
